Лінійне письмо Б розшифрували завдяки спискам, повторенням і назвам місцевостей

Три знаки на глиняній табличці допомогли перетворити сміливе припущення на розшифрування:

𐀴𐀪𐀡, ti-ri-po, «триніжок».

Табличка, відома як PY Ta 641, була описом майна з палацу в Пілосі. У ній перелічено триногі посудини. За звуковими значеннями, які Майкл Вентріс запропонував для лінійного письма Б, один запис читався як ti-ri-po. Ця писемність могла передавати лише відкриті склади, зазвичай приголосний із голосним, тож грецьке слово за цими знаками було ближчим до tripos, предка англійського «tripod». Написання не було точним у тому сенсі, у якому може бути точним алфавітний запис. Але воно було достатньо точним, щоб його можна було перевірити за предметом у списку.

Це було важливо, бо Вентріс визначив свої значення ще до того, як ця щойно розкопана табличка стала частиною перевірки. Вдала здогадка може дати одну привабливу назву. Розшифрування має читати матеріал, якого його автор не міг передбачити.

Лінійне письмо Б витримало цю перевірку. Воно витримало її тому, що Вентріс працював не сам, хоч у звичній версії цієї історії він постає самотнім дешифрувальником.

Бібліотека, що вціліла завдяки пожежі

Артур Еванс знайшов перші таблички лінійного письма Б у Кноссі на Криті 1900 року. Пізніші розкопки відкрили великі архіви в Пілосі та на інших мікенських палацових пам'ятках. Таблички не писали як постійну бібліотеку. Палацові управителі втискали короткі облікові записи у вогку глину, а потім тримали їх лише стільки, скільки ці записи були потрібні.

Вогонь зберіг те, що стерла б повсякденна рутина. Коли палаци згоріли, жар випадково обпалив багато табличок достатньо сильно, щоб вони пережили тисячоліття.

Те, що вціліло, майже цілком стосується управління: вівці, тканини, колісниці, приношення, працівники, посудини, зерно, олія. У писемності було близько 87 складових знаків, а також знаки для товарів і предметів. Знак міг означати pa, te або ko, а не одну алфавітну літеру. Збіги приголосних і кінцеві приголосні часто доводилося пропускати або змінювати, щоб пристосуватися до цієї системи.

Це створювало замкнене коло. Щоб упізнати слова, треба було знати мову, але щоб визначити мову, потрібні були читабельні слова. Не існувало Розетського каменя з тим самим указом відомою мовою.

Вихід полягав у тому, щоб спершу вчитися з повторень, а вже потім надавати звуки.

Аліс Кобер почала з форми, а не зі значення

Аліс Кобер викладала в Бруклінському коледжі й роками фіксувала, як поводяться групи знаків. В архіві Техаського університету зберігається близько 186 000 вирізаних вручну карток, багато з них складено в повторно використаних коробках з-під цигарок. Кожна картка занотовувала появу, контекст або можливий зв'язок. Слава прийшла пізніше. Сама робота полягала в підрахунку, сортуванні, виправленні й відмові робити висновок надто рано.

Кобер почала з форми, а не зі значення. Вона помітила групи слів зі спільним початком і різними закінченнями. Закінчення поводилися як граматичні відмінювання, а не випадкові варіації. Яка б мова не стояла за писемністю, її іменники, схоже, змінювали форму.

Потім вона розмістила знаки у таблиці. Знаки, що могли заміняти один одного в тій самій частині слова, здавалися такими, що мають один спільний звук і відрізняються іншим. Рядки та стовпці почали виявляти логіку складового письма, не повідомляючи, що якийсь конкретний знак означає ti чи po.

Кобер померла 1950 року, у сорок три, за два роки до вирішального оголошення. Називати розшифрування досягненням Вентріса справедливо. Називати його лише його досягненням, ні.

Емметт Беннетт також уможливив розв'язання. Працюючи з матеріалом із Пілоса, він стандартизував перелік знаків і відокремив справжні знаки від писарських варіантів. Кобер і Беннетт обмінювалися транскрипціями та виправляли дані одне одного. Таблиця варта довіри лише настільки, наскільки надійні знаки, підраховані в ній.

Перевірка назвами місцевостей

Вентріс був архітектором, який давно захоплювався цією писемністю. Він поширював робочі нотатки, щоб інші фахівці могли перевіряти його ідеї. Роками він підозрював, що лінійне письмо Б може передавати етруську мову. Зрештою докази повели його в іншому напрямку.

Деякі групи знаків з'являлися на критських табличках, але не в материковому архіві. Вентріс запитав, чи не можуть це бути критські назви місцевостей. Він обережно прочитав одну послідовність як a-mi-ni-so, Амнісос, гавань Кносса, а іншу як ko-no-so, сам Кносс. Ці прочитання дали пов'язаний набір звукових значень, а не одну ізольовану здогадку.

Потім ці значення почали давати грецькі слова в інших місцях.

1 липня 1952 року Вентріс оголосив на радіо BBC, що таблички містять «важку й архаїчну грецьку, але все ж таки грецьку». Класичний філолог Джон Чедвік почув передачу і невдовзі долучився до роботи. Таблички з Пілоса, розкопані Карлом Блегеном, зокрема опис триніжків, дали новий матеріал, на якому припущення могло підтвердитися або розвалитися. Система знаків Беннетта, структурні закономірності Кобер, значення Вентріса, грецька Чедвіка, розкопки Блегена й самі таблички утворили один ланцюг доказів.

Ось як виглядає справжнє розшифрування. Це не речення, що звучить переконливо. Це метод, який і далі читає нові речення.

Що дають нам почути таблички

Лінійне письмо Б відсунуло писемну грецьку до світу мікенських палаців, на століття раніше за алфавітні написи, з якими більшість тих, хто вчиться, знайомиться першими. Його записи зберігають ранню грецьку лексику, вплетену в палацове життя. Написання з трьох знаків поєднує глиняний опис майна з грецьким tripos і сучасним «tripod». Назва місцевості пов'язує групу знаків із гаванню, що досі є на мапі.

Межі не менш важливі. Ці таблички не є втраченою бібліотекою мікенських поем або філософії. Їхня мова стисла, спеціалізована й часто складна навіть після того, як знаки вже можна прочитати. Лінійне письмо А використовує споріднені знаки, але мову за ним досі не розшифровано. Запозичення звукових значень із лінійного письма Б не робить невідому мову зрозумілою.

Велика дисципліна Кобер полягала в тому, щоб відокремлювати те, що доводили знаки, від того, що розгадувач сподівався в них побачити. Ця дисципліна зробила стрибок Вентріса перевірним. Вона ж робить результат захопливішим: 𐀴𐀪𐀡 не є прикрасою з таємничого минулого. Це написання з історією, граматикою та предметом, що чекає поруч.

PRAVIEL існує для таких зустрічей, коли розуміння того, як писемність і мова поєднуються, знову перетворює знаки на докази про людей, які колись писали їх.

Джерела

• Томас Г. Палайма, «Джерела лінійного письма Б» (Техаський університет в Остіні)
• Програма егейських писемностей і передісторії, архіви Кобер, Беннетта й Вентріса
• Кембриджський університет, «Розкрити код: 60 років від розшифрування лінійного письма Б»
• Кембриджський факультет класики, «Розшифрування лінійного письма Б»
• Майкл Вентріс і Джон Чедвік, «Докази грецького діалекту в мікенських архівах» (Journal of Hellenic Studies, 1953)