Єгипетське селище, що зберегло записи про хвороби

В одного робітника боліли очі. Інший був хворий. Хтось пропустив роботу, бо його вкусив скорпіон.

Ці пояснення вціліли на вапняковій плиті, що нині зберігається в Британському музеї. Остракон, внесений до каталогу як EA5634, є табелем обліку присутності з громади, яку ми називаємо Дейр-ель-Медіна. Він охоплює 280 робочих днів і містить сорок імен, записаних збоку. Дати писали чорним. Причини відсутності над багатьма датами додавали червоним.

Цей предмет не є жартівливим списком давніх відмовок. Хвороба згадується понад сто разів, тому це найпоширеніша зафіксована причина відсутності. Вражає сама адміністративна увага. Писар не просто позначав, що робітника немає. Іноді він записував чому.

Саме ця звичка писати дозволяє нам відчути в одному малому єгипетському селищі більше окремих людських життів, ніж у містах у сто разів більших.

Люди, які будували царські гробниці

Дейр-ель-Медіна лежить у сухій долині на західному березі Нілу, поблизу Долини царів і Долини цариць. Поселення створили для кваліфікованих робітників, які видовбували й оздоблювали царські гробниці за Нового царства. Його давня назва була Set-Ma'at, «Місце істини».

До робочої сили належали каменотеси, штукатури, креслярі, малярі, наглядачі та писарі. Вони й їхні родини жили в обнесеному муром селищі з вузькими будинками. Царська адміністрація платила робітникам переважно припасами, особливо зерном, і організовувала їхню працю бригадами.

Це не було звичайне єгипетське землеробське село. Його мешканці були незвично грамотними, перебували під пильним наглядом і були пов'язані з елітним державним проєктом. Саме ця відмінність створила надзвичайно багатий письмовий слід. Листи, судові суперечки, облік пайків, шкільні вправи, малюнки, молитви й приватні нотатки збереглися на папірусі та остраконах, уламках вапняку й битої кераміки, що правили за зручні поверхні для письма.

Посушливий ґрунт допоміг зберегти матеріал. Писарська рутина насамперед його створила.

Скоропис для звичайних записів

Табель обліку присутності було написано ієратичним письмом, скорописною формою єгипетського письма, пристосованою до чорнила й швидкого письма. Воно споріднене з ієрогліфічним письмом, але не схоже на охайний ряд вирізьблених птахів, очей і сидячих постатей. Натренована рука стискала й поєднувала знаки в штрихи, придатні для очеретяного пензля.

Це важливо, коли ми зустрічаємо найвідоміші слова із селища. У Туринському папірусі про страйк скаргу робітників просто перекладено як «Ми голодні!» Єгипетське слово, яке за домовленістю транслітерують як ḥqr, означає «бути голодним». Транслітерація дає сучасним читачам сталий алфавітний відповідник слова. Якби замінити оригінальний скорописний рядок декоративними монументальними ієрогліфами, це приховало б вид документа, з якого він походить.

Текст був адміністративним документом, написаним Амуннахтом, писарем Гробниці. Навіть терміновий крик дійшов до нас через звички установи.

День, коли бригада припинила роботу

На 29-му році правління Рамсеса III видачу зернових пайків сильно затримали. Робоча бригада припинила працювати, пройшла повз сторожові пости й сіла за заупокійним храмом Тутмоса III. Посадовці вийшли й наказали їм повернутися. Папірус записує відповідь робітників та їхній перехід від однієї сидячої акції до іншої.

Museo Egizio перекладає головний вигук так:

«Сьогодні робоча бригада пройшла контрольний пост, вигукуючи: “Ми голодні!”»

Далі писар зазначає, що минуло вісімнадцять днів місяця і що чоловіки сиділи за заупокійним храмом Тутмоса III.

Суперечка тривала кілька днів і в кількох місцях. В іншому епізоді робітники пояснили, що їх привели туди голод і спрага, та попросили записати їхні слова фараонові й візиру. Зерно видали, але глибинна проблема повернулася.

Це часто називають першим зафіксованим трудовим страйком в історії. Ключове слово тут «зафіксованим». Люди, напевно, припиняли роботу на знак протесту задовго до цієї події. Дейр-ель-Медіна дає нам найдавнішу відому нині письмову оповідь, що збереглася, а не перший в історії вчинок колективної відмови.

Документ також не вкладається в зручний сучасний сюжет. Робітники були державними службовцями, яким платили пайками. Вони протестували сидячими акціями у священних та адміністративних просторах, складали присяги, вели переговори з посадовцями й зверталися до фараона. Їхня дія належить до власного політичного світу, навіть якщо речення «ми голодні» не потребує осучаснення.

Чого записи не можуть показати

Дейр-ель-Медіна дає багаті, але вузькі свідчення. Архів віддає перевагу домогосподарствам, пов'язаним зі спеціалізованою грамотною робочою силою. Він значно менше прямо говорить нам про сільськогосподарських робітників, мобільні спільноти та людей, чиї слова ніколи не дійшли до писаря. Навіть у самому селищі табель обліку присутності показує адміністративні категорії, а не весь день відсутнього робітника.

Та все ж ці категорії відчиняють разючі вікна. Червона нотатка про укус скорпіона пов'язує названу на ім'я людину з конкретною пропущеною зміною. Папірус зберігає, як робітники перетворили затримку зерна на публічну вимогу. Єгипетське слово ḥqr пов'язує тілесний факт, голод, із суперечкою, яку посадовці не могли владнати простим наказом усім повернутися до роботи.

Вивчення мови не прибирає відстані між їхнім світом і нашим. Воно робить збережені докази точнішими: чий голос процитовано, який термін є адміністративною міткою, який переклад буквальний і яке звичне порівняння заходить надто далеко.

Саме такої близькості прагне PRAVIEL. Давня мова оживає найбільше тоді, коли позначка на вапняку перестає бути декорацією і стає причиною, через яку одна людина не прийшла на роботу.

Джерела

• Британський музей, EA5634: остракон із журналом відвідування на роботі
• Museo Egizio, Туринський папірус про страйк, кат. 1880
• Museo Egizio, «Перший задокументований трудовий страйк в історії»
• А. Г. Макдавелл, Village Life in Ancient Egypt: Laundry Lists and Love Songs (Oxford University Press)
• Thesaurus Linguae Aegyptiae, корпус єгипетських текстів і словник